Як дрібниці роблять нас щасливішими...

Привіт,
 Я до вас сьогодні поговорити, хоча і без листівки не обійдеться)))
Щоб не з пустими руками - покажу вам листівку. На ній використала наш чіпборд: завитки і метелика. Обидва я пофарбувала чорнильною подушечкою, а завиточок ще зверху покрила Глоссі,  метелик посаджений на об*ємні клеєві квадратики... Папір від ЕкоПарк.

А ще, хотіла поділитись, як дрібнички можуть підняти настій до зашкалення)))) Отак мені вчора - зашкалило від радості.
 Коли я була малявкою років 9-14-ти, я щороку відвідувала ліьню розмовну школу, в якій викладали американці... Ми спілкувались, робили усілякі творива, співали... одним словом - вивчали англ. мову. Після кількох років я перестала ходити туди на навчання, а приходила на уроки вже як helper - помычник перекладача(діток багато, до всіх не встигнеш підійти-допомогти, пояснити, перекласти - то й мої руки та язик не були зайвими). Так з того часу я почала розвиватись у сфері перекладу=))) Власне в тій школі K.U.R.E.  ми і познайомились із Яною - власницею магазину Зроби Сама - вона теж там навчалась)))
Та я не про те ... Справа в тому, що тоді ми мали можливість читати і переглядати велику к-сть іноземних книг - з короткими віршиками, гарними малюнками. Американці привозили їх, щоб з малявочками було цікавіше вивчати слова. І от нещодавно я знайшла сайт, котрий продає як нові так і користовані англомовні книги- з БЕЗКОШТОВНОЮ доставкою по всьому світі)))) ЮХУ!!!! Я так зраділа, що поневолі в голові повискакували назви книг, котрі я читала - і я їх знайшла! Яка ж це радість згадати ті віршики і пісеньки, що ми співали - це ж такі теплі спогади дитинства...
 Так що, сподіваюсь, скоро ми триматимемо ті книги в руках))) і обов*язко про них напишу вам))
А все це так порадувало мене тому, що я мрію виховати свого Матвійка білінгвом - двомовною дитиною. Спілкуюсь із ним лише англійською... Пісеньки (котрі пам*ятаю з тієї ж розмовної школи) також лише ангійською мовою... Тому я дуже болісно відчувала недостачу англомовних дитячих книг - а ритися в Неті - це не те... дитині все рівно хочеться не просто чути, що я читаю - а самому листати книгу... Саме тому я така щаслива була пригадати назви, авторів а тим більше ЗНАЙТИ ті книги можливими для придбання)))) Хоча сама причина моєї радості була не просто в тому, що я знайшла можливість купівлі книг - а те, що я зможу перелистати ті книги, на яких я росла, які любила, які для мене були цікавими)))) Вони приносять багато тепла і добрих спогадів про той час навчання в школі))
Такі в мене балачки і поводи для радості!
А у вас є такі дрібнички, від яких вас пре?=))